Лишайте дещо після себе
Монети в один, п’ять, десять, двадцять п’ять, а іноді і п’ятдесят центів. Ось що б ви знайшли на тумбочці біля його ліжка. Щовечора він вивертав свої кишені і їхній вміст лишав на тумбочці, бо знав, що до нього можуть прийти вони – його онуки. Діти ж, по прибутті до нього, одразу йшли до його тумбочки. Він міг би покласти ці монети у скарбничку або навіть на депозитний рахунок. Однак він цього не робив. Він з радістю лишав гроші для малечі, для своїх дорогоцінних гостей.
Молитва зломленого
“Дорогий Небесний Отче, я не вмію молитися, втім якщо Ти є, і якщо Ти мене чуєш, покажи мені шлях. Я на межі”. Цю молитву прошепотів зломлений Джордж Бейлі, роль якого зіграв Джеймс Стюарт у класичному фільмі “Це чудове життя”. В епічній сцені очі Бейлі повні сліз. У кіносценарії ці сльози не були прописані, однак, за словами Стюарта, промовляючи цю молитву, він “відчув самотність і безнадійність людей, яким нікуди іти”. І це його зворушило.
Навіть “тако”
Ештон і Остін Семюельсони закінчили християнський коледж із твердим наміром служити Господу Ісусу. Втім вони не відчували покликання до традиційного служіння в церкві. А як щодо служіння у світі? Цілком можливо. Поєднавши своє бажання запобігати голодуванню дітей та свої Богом дані підприємницькі здібності, вони у 2014 році відкрили ресторан для приготування мексиканського тако. Однак цей ресторан не схожий на жоден інший. Семюельсони дотримуються такої філософії: “придбай одне, віддай інше”. З кожної проданої порції вони жертвують гроші на забезпечення їжею голодуючих дітей. Завдяки цьому подружжя вже пожертвувало гроші у понад шістдесят країн. Їхня мета – сприяти припиненню голодування серед дітей.
У чому полягає проблема?
Є відома історія про те, як в кінці двадцятого століття газета “The London Times” запитала в читачів: “У чому полягає проблема цього світу?”
Віддати все, що можеш
Пропорційність. У сфері фітнесу цей термін передбачає можливість тренуватися кожному. Наприклад, візьмемо віджимання. Можливо, за один підхід ви можете зробити десять віджимань, тоді як я лише чотири. У такому разі тренер порадив би мені визначити кількість віджимань відповідно до мого рівня фізичної підготовленості. У кожного цей рівень різний, однак всі ми можемо рухатися в одному напрямку. Інакше кажучи, тренер сказав би: “Роби свої чотири віджимання, докладаючи всіх зусиль, і ні з ким себе не порівнюй. Визнач допустиму для себе кількість повторень, продовжуй робити свій максимум, і одного дня ти будеш вражений, що вже здатен зробити сім або навіть десять віджимань”.
Шляхами Отця
У 1960-і роки жвавий район Лондейл на північному заході Чикаго став першим в Америці місцем, де спільно могли проживати представники різних рас. Невелика група афро-американських родин придбала будинки по спеціальному контракту, за яким домоволодіння поєднувалося з орендою житла. При цьому не передбачалося жодних пільг, а якщо покупець хоч один раз не встигав заплатити в строк, то тут же втрачав початковий внесок, всі попередні платежі і сам будинок. Недобросовісні і жадібні продавці виселяли родини, що прострочили платежі. Потім будинки за таким же контрактом купували інші сім’ї, і історія повторювалася.
Лише іскра
“Ми в бібліотеці і бачимо, як ззовні палає!” Вона була налякана. Це відчувалося в її голосі. Ми знали її голос – голос нашої дочки. Водночас ми знали, що територія коледжу була найбільш безпечним місцем для неї та майже 3000 інших студентів. У 2018 році пожежа “Вулсі” поширилася значно швидше, ніж будь-хто очікував, особливо пожежники. Рекордна спека і посушливі умови Каліфорнійського каньйону призвели до того, що кількох іскор було досить, щоб пожежа охопила площу в сорок тисяч гектарів. Було знищено понад півтори тисячі будівель і загинули три особи. На фотографіях, зроблених після приборкання вогню, зазвичай рослинна місцевість нагадувала неродючу поверхню Місяця.
Прямо вперед
Раніше, аби прямо вести трактор чи комбайн, фермер мав уважно дивитися і міцно тримати кермо. Втім навіть найкращий зір може схибити, а в кінці дня стомлюються навіть найсильніші руки. Однак тепер існує автоматичне керування або GPS-технологія, що дозволяє з точністю до дюйма вести транспортний засіб під час саджання, оброблення та обприскування. Це дуже ефективний метод, який не потребує людських рук. Лише уявіть: ви сидите у велетенському комбайні і замість того, щоб тримати кермо, ви тримаєте бутерброд. Дивовижна технологія дозволяє вам рухатися прямо вперед.
Син свого батька
Вони подивилися на вицвівшу фотографію, потім на мене, на мого батька, знову на мене і знову на батька. Їхні очі буквально округлилися. “Тату, ти виглядаєш так само, як і дідусь в молодості!” Ми з батьком посміхнулися, бо ми, на відміну від моїх дітей, про це знали вже давно. Хоча мій батько і я були різними людьми, побачити мене – означало побачити мого батька в молодості: висока довгов’яза статура, темне волосся, опуклий ніс і досить великі вуха. Ні, я – не мій батько, втім я точно син свого батька.
Розкажи мені історію
“Давним давно…” Ці два слова, якими починаються багато казок, можна віднести до найвідоміших у світі. Серед моїх дитячих спогадів є й різновид цієї потужної фрази. Одного дня моя мати прийшла додому з великою ілюстрованою книгою біблійних оповідань в твердій обкладинці під назвою “Біблійні оповідання Доброго Пастиря”. Кожного вечора, перед тим як іти до ліжка спати, ми з братом тихенько сиділи, уважно слухаючи, поки мати читала нам давні історії про цікавих людей і про Бога, Який їх любив. Ці оповідання стали вікнами, через які ми дивилися на цей великий світ.
Щирі дарувальники
Декілька років тому моя дружина отримала невелику компенсаційну знижку на придбаний товар. Вона цього не очікувала; повідомлення просто з’явилося в поштовій скриньці. Майже в той самий час їй стало відомо від подруги про великі потреби жінок в іншій країні, які прагнули розвиватися через освіту та бізнес. І як часто буває, основна проблема полягала у браку коштів.
Більше, ніж здається
Відвідайте будь-яке родео з верховою їздою та арканом, і ви побачите їх – учасників змагання з чотирма пальцями на одній руці та з випуклістю замість великого пальця. У цьому спорті це звична травма. Великий палець опиняється між мотузкою з одного боку і великим биком з іншого, що зазвичай призводить до втрати пальця. Ця травма не означає завершення кар’єри, проте відсутність великого пальця багато що змінює. Спробуйте почистити зуби, застібнути ґудзик на сорочці, розчесати волосся, зашнурувати черевик або навіть поїсти, не використовуючи великий палець. Цей на вигляд незначний член тіла відіграє велику роль.
Ми – порох
Молодий батько опинився у безвихідному становищі. “Морозива! Морозива!” – кричав його маленький син у велелюдному супермаркеті, привертаючи увагу перехожих покупців. “Добре, однак спочатку нам треба зробити щось для мами, гаразд?” – сказав батько. “Ні-і-і-і! Морозива!” Потім до них підійшла маленька добре одягнена жінка в черевиках, які дуже пасували до її сумочки. “У нього істерика”, – сказав батько. Жінка посміхнулася і відповіла: “Це дійсно так, але не забувай, що він ще дуже маленький. Йому потрібно, аби ти був терплячим і стояв поруч”. Ситуація не була магічним чином вирішена сама собою, однак то була пауза, якої тоді потребували батько і син.
Життя з достатком
Йшов 1918 рік, наближалося закінчення Першої світової війни. Фотограф Ерік Енстром в цей час складав альбом зі своїх робіт. Він хотів включити фотографію, яка б передавала відчуття повноти у спустошливий для багатьох людей час. На його тепер улюбленому фото старий бородатий чоловік сидить за столом. Він схилив голову і молитовно склав руки. На столі перед ним лежить лише книга, окуляри, миска каші, буханка хліба і ніж. Ні більш, ні менш.
Життя хвали
Мати Уоллеса Стегнера померла в п’ятдесятирічному віці. Коли Уоллесу виповнилося вісімдесят, він нарешті написав їй “Занадто пізнього листа”, у якому вихваляв чесноти жінки, яка виросла, вийшла заміж і виховала двох синів у непрості часи раннього заходу США. Вона була дружиною і матір’ю, яка підбадьорювала навіть тих, кого менше всього хотілося підбадьорювати. Уоллес пам’ятав силу, яку мати виявляла своїм голосом. Стегнер писав: “Ти ніколи не упускала можливості співати”. Мати Стегнера усе своє життя співала, дякуючи за всі благословіння.